Та заради честi Зграi, про яку ви встигли забути без ватажка, я даю вам слово, що не кинусь на жодного з вас, коли прийде моя остання година – якщо ви дозволите людськiй дитинi пiти до своiх.
Они пошли знакомым притоком к его верховьям, неподалеку от тех мест, где ватажка нашла струги.
Вони закивали головами i врiзнобiй загомонiли, що так, тепер вимога зрозумiла, й вони плани ватажка пiдтримують.
– крикнув ще раз той самий козак, котрий iз закривавленою шаблею у руках кружляв навколо пораненого ватажка.