Справа в тому, що стара книжна мова була зрозумiла для спудеiв Киiвськоi Академii, дякiв, школярiв та iншого «грамотного люду» тогочасноi Украiни, але мало зрозумiла для ледве письменних або й зовсiм неграмотних дрiбних ремiсникiв та селян, що пiзнiше зробилися спадкоемцями перших освiчених вертепникiв.
Але не забуваймо, що вертеп записано в 1928-му роцi, коли вертепник не мiг показувати Гайдамаку як позитивного героя, а показувати його в поганому освiтленнi, мабуть, не хотiв i вважав за краще обмежитися гопаком.