Чи се була пам'ятка ще з XIII столiття, чи пiзнiших татарських нападiв i що то був за воевода Бiлоголовий – не знати, але гуцулка робила його опришком.
» Вна, гуцулка тота, приобiцела, що нiкому нич не скаже, але то вна лиш так гулила свого мурзу того, аби ему голов здурити, а сама лиш чекала ночi.
А тота гуцулка-служниця видит, що турки-татари остре ножi, та й шос вна там трохе здогадаласи, що то нiби не на добро.