Всё об этом слове:

Разборы слова друкарня

все

по составу

морфологический

фонетический

Фонетический разбор слова друкарня

Ударение, транскрипция: друкарня→[друкар'н'а]

В слове «друкарня»: слогов—2 (дру-ка-рня), букв—8, звуков—8

Возможные переносы: дру-ка-рня

Разбор по буквам:

д: [д]:согласный, звонкий парный
р: [р]:согласный, звонкий непарный, сонорный
у: [у]:гласный, безударный
к: [к]:согласный, глухой парный
а: [а]:гласный, безударный
р: [р']:согласный, мягкий, звонкий непарный, сонорный
н: [н']:согласный, мягкий, звонкий непарный, сонорный
я: [а]:гласный, безударный

Обратите внимание: фонетический разбор слова "друкарня" произведён по специальному машинному алгоритму и он может быть неточным.

Действия:

Скачать в doc

Значение слова друкарня

Словарь Ефремовой:

ж. устар.
То же, что: типография.

Все значения

Предложения со словом друкарня

Успенському братству належала Львiвська братська друкарня, за його рахунок утримувалася Львовська братська школа – друга на територii Украiни (пiсля Острозькой академii) з вищим, нiж початковий, рiвнем освiти.
Это по их наущению была подожжена типография или, как тогда говорили, друкарня, Ивана Федорова.
Далi схил закiнчуеться, i вже на рiвнинi, на узвишшi – будинки новiшого планування, перехрестя бiля друкарнi, власне, друкарня так i лишаеться праворуч, а тобi повернути лiворуч, на вулицю Артема – i вперед, повз двоповерхову лазню з табличкою «Бани», ряди довгих, критих шифером одноповерхових будиночкiв, називанi «лiнiями», потiм праворуч за спорудою дитячоi полiклiнiки, навпроти понуроi залiзобетонноi огорожi овочесушильноi фабрики – й туди, у самий майже кiнець вулицi Струтинськоi, у хвiст витягненого з заходу на схiд (саме так, ззаду наперед iде нумерацiя помешкань) неймовiрно довжелезного, аж на дев’ять пiд’iздiв, сiрого панельного чудовиська, будинку, що наприкiнцi сiмдесятих певний час був найдовшим у мiстi, будинку, з якого кiлька рокiв тому ти вийшов до мiста, загостював допiзна i заночував на Ювiлейному, щоб прокинутись в iншому мiстi, в мiстi з особливим статусом, там, по той бiк Стiни.
Далi схил закiнчуеться, i вже на рiвнинi, на узвишшi – будинки новiшого планування, перехрестя бiля друкарнi, власне, друкарня так i лишаеться праворуч, а тобi повернути лiворуч, на вулицю Артема – i вперед, повз двоповерхову лазню з табличкою «Бани», ряди довгих, критих шифером одноповерхових будиночкiв, називанi «лiнiями», потiм праворуч за спорудою дитячоi полiклiнiки, навпроти понуроi залiзобетонноi огорожi овочесушильноi фабрики – й туди, у самий майже кiнець вулицi Струтинськоi, у хвiст витягненого з заходу на схiд (саме так, ззаду наперед iде нумерацiя помешкань) неймовiрно довжелезного, аж на дев’ять пiд’iздiв, сiрого панельного чудовиська, будинку, що наприкiнцi сiмдесятих певний час був найдовшим у мiстi, будинку, з якого кiлька рокiв тому ти вийшов до мiста, загостював допiзна i заночував на Ювiлейному, щоб прокинутись в iншому мiстi, в мiстi з особливим статусом, там, по той бiк Стiни.