А коли з Фiнськоi затоки, iз студеного Балтiйського моря чи здалеку, з Пiвнiчного полюса, до Санкт-Петербурга прилiтали холоди з хуртовинами i з трiскучими морозами – так було затишно у теплiм помешканнi слухати сюрчання марiупольського коника.
З деяких пiр коня доглядав мiй батько, i той на чужих руках помiтно змарнiв, але ще й зараз здавався достоту незалежним, як при хазяiнi, i ступав грацiозно, не знав той коник, що вiднинi вiн переходить на жiночi руки.
На коника наваливались конфетные фантики, подарочные коробки, упаковки от чипсов и сухариков, старые календари и даже сказочно красивые, но смятые или разорванные поздравительные новогодние и рождественские открытки.
Наприклад, можна сказати, що заець пригостив коника морквою i той став стрибати вперед на 3 кроки, назад на 2.