Ота перекупка, що така ворожа до тебе, милий Анзельме, й прагне – це моему батьковi добре вiдомо – заволодiти золотим горнцем, завдячуе своiм iснуванням коханню такого пера з драконового крила до одноi редьки.
Обiцяйте менi, милий мiй друже, що при першiй же слушнiй нагодi ви виявитеся менш суворою.
Ще вчора увечерi вiн був з нами – такий щасливий, такий веселий, такий милий.
У цю хвилину Андзолето пошкодував про свiй милий плащ iз коричневоi й червоноi вовни, щоправда, вицвiлий, потертий, але ще мiцний i здатний вiдмiнно захистити вiд нездорових туманiв, що пiднiмаються вранцi над каналами Венецii.