один из первых украинских литературных сборников. Издавался И. Е. Бецким в Харькове (ч.1-2, 1843, ч.1, 1844,), затем в Петербурге (ч.2, 1844). Среди авторов - Н. И. Костомаров, Г. Ф. Квитка-Основьяненко, Т. Г. Шевченко, Н. Ф. Щербина и др.
(Вона вимовляе це дуже тихо, не зводячи очей з молодика.
За давнiм сiчовим звичаем, молодик звертався до бувалого запорожця «батьку», а Микита надавав цьому ще й того, iншого значення, якого за межами Запорiзькоi Сiчi звикли надавати звичайнi люди.
Якщо припустити, нiби наш високий i ясновельможний князь Собеслав, незважаючи на своi слова, все-таки схильний ужити яких-небудь ворожих дiй супроти наших зборiв i нiби внаслiдок звiстки, яку князь отримае про нас, ця ворожiсть, як вважае дехто, посилиться, вона, звичайно, стала б дуже велика, якби князь дiзнався, що ми прогнали, ув’язнили або скривдили молодика, якому вiн дав доручення.
Стара служниця, яка пiдмiтала сiни, вiдповiла ствердно, i молодик став повiльно пiдiйматися крученими сходами, зупиняючись на кожнiй приступцi, нiби новоспечений царедворець, що тремтить вiд страху, думаючи про те, як зустрiне його король.