На перервах, коли всi iншi хлопцi бiгли надвiр грати у футбол або перескакували один одному через спину, що називалося «бавитися в козла», Толя знаходив куточок, де його нiхто не бачив, витягав iз якоiсь потаемноi кишеньки маринарки тоненьку книжечку темно-зеленого кольору i читав ii упродовж усiеi перерви, намагаючись залишитися непомiченим, бо така поведiнка навряд чи знайшла би схвалення в очах наших iз ним однокласникiв