Всё об этом слове:

Предложения со словом поперед

Изучите предложения со словом «поперед» чтобы лучше понять его смысл и способы употребления в текстах.

Посему спутники благополучно прошли по дереву и остановились ужо на ином берегу балки, разглядев поперед себя дремучий лес, где растущие с корявыми стволами, высоченные сосны кронами плотно смыкали небеса не пуская вглубь бора и малого света.
Коли ж логофет, що крокував поперед неi, дав iй знак зупинитись i впасти ниць перед iмператором, вона не зупинилась i не впала, а все йшла i йшла вперед, за нею крокували жони ii почту, сли, купцi, товмачi й слуги – бiльше як сто чоловiк.
Дiвчина скоро прив'язала Івана до куща, а сама полетiла поперед матерi i зробилася криницею.
Маленькi, схожi на горобцiв, чубатi посмiтюхи клювали на дорозi кiнськi кiзячки, iз слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злiтали поперед морди коня i знову паслися на дорозi, аж доки до них не наближалася пiдвода.
Богдан Хмельницький послав свого генерального писаря Івана Остаповича Виговського поперед посланцiв до Киева.
Той, що на кормi, – з веслом, той, що на носi, – з довгою тичиною, буйночубий, чiпкий, зi зцiпленими зубами, напруженим до сльози поглядом вдивлявся поперед себе, погукував, вiддавав команди – перебрав на себе провiд, дарма що молодший, а може, проводирував завжди, старший видавався спокiйним, тiльки ж лишаювата блiдiсть вкрила його щоки, й погляд блукаючий, бiгучий – по всiй водi, по якiй вже вставали ледве помiтнi вихорцi, а вiд води знову на нiс човна – на постать брата – було видно, що вiн бiльше покладаеться на нього, нiж на самого себе.
Пронизанi з усiх чотирьох сторiн колючими вiтрами, украiнськi степи стали мiсцем бойовищ численних ворожих армiй, кожна ворожа сила випихала поперед себе для прикриття якогось украiнського отамана чи отаманця, обiцяючи утвердити його гетьманом на цiй землi, а украiнський нарiд зробити вiльним та щасливим.
Мироносиця почала голосити й накликати на мене всiлякi напастi, а тодi поприбiгали сусiди, почали тусати й шарпати мене, а спала з розуму вiд горя мати дитини линула на мене окрiп, добре, що попала тiльки на одежу та на руку, i я втiкав городами до лiсу i потiм не мiг заночувати в жодному селi, бо чорна слава, пущена мироносицею, летiла поперед мене.
» – i почав коренити i батька, i матiр, поперед Забрьошиних, а далi й Пiстрякових, i ввесь род iх, а далi самого Пiстряка лаяв-лаяв на всi боки, та в потилицю вигнав його з хати, i змiнив його з писарства, а намiсть цого настановив пiдписчого, хлопця, блазня, «его же, – так закiнчив Пiстряк, – не единожди за возлобiа чухрав i по лядвiям поруганiе чиних».
– Димку раптом попустило, вона глибоко i полегшено дихнула, вiддала Данi кварту, пiдвелася з лавки, пройшлася через хату, виставивши поперед себе цiпок.

Действия:

Скачать в doc