Только вновь расшалившийся ветер покачивает еловые лапы да начинает порошить утихший было снег.
Управо мимо хатки звивався шлях у мiсто – i який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиноi хатки i як же вiн, що ближче до мiста, усе люднiш та грюкотнiiи порошить i гурчить, а тамечки – таменьки, де вiн вбiга на гору та де вже улицi будинкiв купами на нього приступають, який же вiн гучний, та людний, та порохний.