чий, чия, мн. нет, муж. (бот.). Вид ковыля, растущий в ср. Азии, употр. на плетеные изделия, а также как топливо и как сырье для бумажного и целлюлозного производства.
Прикинь – череп собачий, з пащi крила воронячi вилазять, а в очницях риб’ячi голови стирчать.
Невдахи – так вони звали тих, чий час сипався крiзь пальцi.
Я вiдкинув балакучого харзiйця вбiк, тодi легко смикнув долоню мого Придатка, його слухняне тiло вiдреагувало миттево, припадаючи на колiно – i я двiчi простромив плащ харзiйського Придатка впритул до плеча й правого лiктя, вiдчувши на собi палючий дотик чужоi й далекоi плотi.
Що всiею його iстотою заволодiла однаедина пристрасть, схожа на палаючий вогонь, – i ця жага прагла вгамуватися й не бажала охолонути, перш нiж досягне задуманого.