неминучий, неминучая, неминучее; неминуч, неминуча, неминуче (прост. и нар.-поэт.). То же, что неминуемый. «Чует он беду неминучую.»Былина. «Неминучее дело под суд итти.»Салтыков-Щедрин.
Он топнет ножкой, припугнёт Небеса, играющие молниями зловредных случайностей, – и неминучий обрыв хотя бы отсрочится.
Чи тут щось поможе базiкання про автоматичний поступ, освiту, неминучий трiумф справедливостi i солiдарностi рас.
Лише невелика кiлькiсть людей володiе природним хистом до органiзацii простору, а для решти, якщо ми не вiзьмемося за це питання, «ефект зворотноi дii» неминучий, незалежно вiд того, скiльки речей вони викинули та як продумано розмiстили iншi.
Пiд час руху його оператор зв’язку регулярно посилав тестовi повiдомлення – субмарини часто так робили, наче щоб вiдтягти той неминучий момент, коли вони опиняться поза зоною дружнiх сигналiв та залишаться на самотi.