Золота порохiвниця мiсяця, вистромившись iз-за могил, порошила трави голубим пилом, i здавалося козаковi, що там, у степу, ворушиться щось, iржуть чиiсь конi, i вже не рокотання бандур чути звiдти, а ледве вловимий передзвiн шабель, i не сидiлося старому, не iлася йому саламата, свербiла рука до шаблюки, до бою кликало серце