сердюк, сердюка, муж. (турец. sürtük - провожатый) (ист.). На Украине встарину - казак пеших казачьих полков, состоявших на жалованье. «Там, окруженный сердюками, вельможный гетман с старшинами скакал на вороном коне.»Пушкин.
А що ворог на нього ворожив, сердюк анiтрохи не сумнiвався, бо вiн вiдчув не лише сам факт ворожiння, але й те, що через багато рокiв назвали б «його стиль», i був певен, що то не стиль старого ворожбита, який так i не назвався, отже, шукати його мiг лише ворог.
І саме тiеi митi, коли б iз чортовоi дюжини спостерiгачiв дюжина дiйшла б висновку, що Мусiй нiчого, крiм Мар’яниного тiла, не бачить i нi про що, крiм нього, не думае, сердюк скочив на ноги i вистрiлив у темну фiгуру, що пiдкрадалася до коханцiв.