Всё об этом слове:

Предложения со словом сором

Изучите предложения со словом «сором» чтобы лучше понять его смысл и способы употребления в текстах.

Один iз менеджерiв проекту сказав, що, послухавши мiй виступ про небезпеку зловживання вiдчуттям сорому як iнструментом управлiння, вiн почав непокоiтися через те, що шпетив членiв своеi команди.
Звичайно, я мав бiльшу вченiсть, нiж Понвер, попри його дворянство, але я був дуже гарним гостем, щоб виявитися таким самим гарним богословом, а його чудове вино так переможно говорило на його користь, що я згорiв би з сорому, якби почав сперечатися з таким гостинним господарем.
Дикi, наче птахи на висмоктаних сонцем деревах, iхнi дiтлахи сором’язливо ховалися за колесами тарантаса або тiкали пiд надiйний захист стосу дров, поки iхнi матерi за чашкою чаю плiткували та розповiдали рiзнi бувальщини, обмiнювалися неймовiрними iсторiями та книжками, обiцяли передати таемничi послання Гупiрону Коллiнзу чи Брамбi Вотерсу та переказували фантастичну оповiдку про молодого вiвчаря-англiйця з Гнарлунга.
Але зустрiчних пiдвiд не траплялося, i Івась, щоб якось розвiяти сором, що двома рум’янцями цвiв на обвiтреному обличчi, високо занiс над кiньми замашного батога i люто розмахував ним.
Я не збиралася цитувати йому свое дослiдження, але я займаюся ним досить довго i знаю, що, скiльки б ми не намагалися звинувачувати суворих батькiв, жорстоких однокласникiв i вимогливих тренерiв за сором, який вiдчувають чоловiки, саме жiнки найбiльше бояться, що чоловiк гепнеться зi свого бiлого коня, i саме жiнки, швидше за все, критикуватимуть iхню вразливiсть.
Але бути тут недосяжною iконою серед химерного натовпу вiруючих, чарiвним паладiумом, кумиром для цих сором’язливих волооких вiрменiв, единою i незрiвнянною золотоволосою володаркою сердець – це ж неабика доля, це воiстину подiя у вашому життi, вiд цього по-дiвочому пашiють щоки, червонiють губи i полискують очi.
За цими емоцiйно наснаженими формулами-метафорами нацiональноi зради й розплати стояв цiлком конкретний соцiальний i моральний змiст, добре зрозумiлий i Шевченковим сучасникам, i нащадкам, – хоч реальна iсторiя людства ще нiколи не справджувала надiй на осоромлення зла й торжество добра.
Моi кроки дзвiнко вiдлунювали вiд вимощеноi камiнням пiдлоги, луна здiймалася аж до стелi, i цей звук змушував мене вiдчувати провину, схожу на ту, яку вiдчуваеш у церквi, коли тебе охоплюе сором i поглинае таке саме вiдчуття скутостi.
Вона знала, який Волтер сором’язливий, i могла повiрити, що боязнь скандалу, страх перед увагою громади могли на нього вплинути, але не вiрила в те, що ним керувало прагнення наживи.

Действия:

Скачать в doc